Понедельник, 17.12.2018
Персональний сайт Федусiва Андрiя
Меню сайта
Категории раздела
Мои статьи [7]
Интересное видео [3]
Только лучшее видео Рунета.
трогательные истории [6]
непридуманные истории из жизни, семейных ценостях, любви, преданности и оптимизме
стоит задуматься [8]
Веселые истории [6]
Наш опрос
Оцените мой сайт
Всего ответов: 27
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Главная » Статьи » трогательные истории

Бережіть коханих
Ти кохаєш мене?
- Здається, ми домовлялися не задавати таких дурних питань… Кохання не буває .
- Добре. По іншому. Я подобаюсь тобі?
- Подобатись може і улюблена сорочка, і новий мобільний…
- Не кохаєш, не подобаюсь… Тоді тебе нічого не тримає біля мене…
- Але ж я поряд…
Так починався кожен ранок.
Вона ,лежачи біля нього, виводила пальчиком чудернацькі узори на його тілі.
Їй більш нічого й непотрібно було. Тільки він і все… Без нього вона зовсім не уявляла свого життя. Можливо це було дурно та наївно, однак саме він був сенсом її життя. А він дивився в потолок, думаючи про  те, що сьогодні буде черговий важкий день. Здавалось, його ніщо не тривожить, навіть дівчина, що лежить поряд, ця сама, біля якої він
просинається вже сотий чи тисячний ранок.
Їх ніщо не поєднувало. Хіба що ліжко… Але, «секс це ще не причина для знакомства», хіба не так?
Вони жили вдвох в квартирі, що повністю належала йому. Вона кожен день приходила додому зі страхом, що він пішов назавжди. Але кожен вечір він повертався. Він прекрасно знав, що вона його кохає і чекає, і буде чекати стільки  скільки потрібно. І тоді, знесилений від компанії ляльково-красивих  дівчат, він повертався до неї, такої звичної. Він давно звик, що вона - його власність. Після кількох років він підкорив її. Вона зламалась, підкорилась, не спорила і не сварилась, а лише терпеливо чекала його…
Однак не можна було сказати, що вона була нещасною. Вона була навіть була щасливою, коли прокидаючись вранці знаходила кохане тіло поряд. А він звик до неї, як звикають до людей котрі завжди поряд. Спочатку він хотів її, пізніше вона стала цікава йому, як важка здобич. А коли він зламав її, йому стало шкода своїх зусиль. Він залишив її поряд і таким чином забезпечив собі регулярний секс, прислугу і хорошого слухача в її особі. Йому подобалося навіть сваритися з нею, бо, дома вона сама
просила пробачення. І не було людини, ніжнішої і милішої за неї. Вона пробачала усе, вона була ангелом-хоронителем, вона жила з ним під одним дахом (хоча їй було куди іти), але навіть не числилась його офіційною дівчиною.
Можливо вона перестала бути собою, та зате залишилась із коханою людиною. Жіноче щастя, був би коханий поряд…
Та одного разу вечором він не прийшов додому. Його не було годину, дві, три, чотири потім увесь ранок і цілий день…
Вона сходила з розуму, обдзвонила усі лікарні і морги, усіх його друзів і
навіть колишніх подруг. Однак його ніде не було. Під ранок його мобільний врешті-решт відповів.
- Так, - почулося в трубці.
- Де ти? – холодним серйозним і злим голосом спитала вона.
- Не твоє діло. Я вільний чоловік. Можу бути, де і з ким захочу.
- З тобою все гаразд? спокійно спитала вона.
- Та відстань ти від мене! Тобі яке діло? Чекаєш дома, от і чекай!
- Я рада, що з тобою усе нормально. Коли ти приїдеш додому?
- Коли захочу.
Біля трубки почувся жіночий голос «любий, хто це?». «Сестра» - відповів він.
- Не забудь, їжа в холодильнику, сорочки в шафі, зарядка в тумбочці.
Золотий кулон, що ти подарив мені, в шкатулці в столі. Повертайся
скоріше, коханий.
Почулись довгі гудки.
- Дура, - сказав він про себе и приділив усю свою увагу супутниці.
Коли він врешті відкрив двері своєї квартири, він здивувався, що вона не вийшла йому назустріч.
- Я дома, - кинув він в пустоту.
Відповіді не було.
- Гей, де ти?
Відповіді знову не було.
- Мила, ну досить сердитись!
Але відповіді він так і не дочекався.
- Гаразд… - тихо сказав він і пішов роздягатися. Він кинув кофту на спинку крісла і побачив на столі конверт.
«Для тебе» було написано в кутику. Він відкрив його і почав читати.
«…пробач мені, коханий. Я більше не вправі називати тебе своїм. Ти ніколи не був
моїм, хоч я дуже цього хотіла. Дні, що я провела з тобою, були кращими
днями у моєму житті, не дивлячись нінащо. Щоб ти не говорив,
кохання є. Я кохала тебе. Не важливо, що ти зраджував мені, що ти не
кохав мене. Я і не хотіла нічого взамін. Все чого хотіла я – це бути з
тобою. Що ж, напевне, нам не судилося бути разом. Зараз на
годиннику, що ти подарив мені, 01:00. В 02:00 я піду з твого життя. Я
хотіла і хочу бути з тобою, але так більше не може продовжуватися. Я
знаю, що, скоріш за все, ти не встигнеш. Я не дочекаюсь тебе. Просто
знай, що я ні про що не жалію. Щасливого тобі життя!
Кохаю. Навіки твоя»
На годиннику було 03:00.
Він знайшов її у ванній. Її тіло вже посиніло, пульсу не було, не билось
серце. На дзеркалі її улюбленою помадою було акуратно виведено «Я не
дочекалась. Пробач».
Він мовчки поцілував її холодні губи, виніс з ванної, положив на їхній диван і накрив пледом, ніби хотів відігріти. Як жаль, що люди не можуть воскреснути…
- Я ж хотів віддати тобі це… - він надів на її холодний синюватий палець
золотий вінчальний перстень. – А та дівчина… Я не зміг навіть
поцілувати її… Ти ж завжди чекала… Чому ти не могла почекати ще годину?
Він був надто спокійний, навіть спокійніший, а ніж завжди.
- Я ж не вірю в рай, в життя після смерті… Як же я тепер знову побачу
тебе?... Дурненька, ти ж була так потрібна мені… Пробач мене за все…

Категория: трогательные истории | Добавил: fedodont (25.02.2011)
Просмотров: 667 | Рейтинг: 2.0/1
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Вход на сайт

Поиск
Друзья сайта
  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz
  • Copyright MyCorp © 2018